У суботу, 8 серпня, Львів попрощається з воїнами Олександром Ворокосовим, Павлом Толопкою, Олегом Носом, Сергієм Лісіциним, Марʼяном Бегеєм та Олегом Заяцем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів
Чин похорону воїнів Олександра Ворокосова, Павла Толопка, Олега Носа та Сергія Лісіцина розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Олександра Ворокосова, Павла Толопка та Олега Носа поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Сергія Лісіцина — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Чин похорону воїнів Мар’яна Бегея та Олега Заяця розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла.
Опісля, орієнтовно о 14:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Мар’яна Бегея поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Олега Заяця — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Біографічні довідки захисників
🕯️Сергій Лісіцин (18.07.1978 — 22.12.2023) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №58 міста Львова. Згодом продовжив навчання у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв», де здобув фах керівника оркестру духових інструментів. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Філософія».
Працював учителем історії у Загір’янському закладі загальної середньої освіти І ступеня Солонківської сільської ради Львівської області. Згодом обіймав посаду бібліотекаря у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна універсальна наукова бібліотека», а також на різних робочих посадах.
Зі слів рідних, Сергій був чесним, добрим, щирим і ввічливим, вирізнявся відкритістю, доброзичливістю та чуйністю.
Завжди залишався веселим, любив жартувати й мав гарне почуття гумору. Захоплювався природою, любив подорожі та цінував час, проведений з рідними й близькими. З великою турботою ставився до тварин, піклувався про них і мав добре серце.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Сергія Лісіцина залишилися мати та сестра.
🕯️Олександр Ворокосов (30.08.1988 — 25.07.2024) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №9. Також навчався у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут».
Працював у сфері логістики на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Олександр був добрим, щирим, турботливим і компанійським, завжди залишався оптимістичним, дипломатичним та врівноваженим. Відзначався витривалістю, внутрішньою силою та стриманістю, умів спокійно долати труднощі й знаходити спільну мову з людьми. Захоплювався боксом, любив грати у комп’ютерні ігри, цікавився аніме та читав манґи.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Олександра Ворокосова залишилися мати, брат та родина.
🕯️Павло Толопка (09.09.1981 — 09.11.2024) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №86 міста Львова. Згодом здобув професію автомеханіка у Львівському професійно-технічному училищі.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Павло був доброю, щирою та товариською людиною, завжди залишався оптимістом і вирізнявся гарним почуттям гумору. Його цінували за доброзичливість, відкритість і позитивне ставлення до життя. У вільний час захоплювався риболовлею, любив проводити час на природі та із задоволенням готував.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських сил Збройних Сил України.
У Павла Толопка залишилися батьки, сестра, брат та родина.
🕯️Мар’ян Бегей (28.08.1989 — 28.12.2024) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №54 міста Львова. Після закінчення школи здобув професії слюсаря з ремонту автомобілів та електрозварника. Згодом продовжив навчання у відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування», де здобув кваліфікацію техніка-механіка за напрямом механізації меліоративних робіт сільського господарства.
Працював електромонтером на Львівському комунальному підприємстві «Львівсвітло».
Зі слів рідних, Мар’ян був добрим, щирим і турботливим сім’янином, понад усе любив дружину та дітей. Захоплювався творчістю Степана Гіги, цікавився спортом, найбільше любив футбол, а також цінував активний відпочинок і мав особливу любов до тварин.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, а згодом на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Мар’яна Бегея залишилися дружина, двоє синів, мати, брат та родина.
🕯️Олег Нос (23.09.1985 — 27.01.2026) Львівʼянин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №47 міста Львова. Після закінчення школи продовжив навчання у вищому приватному навчальному закладі «Львівський медичний фаховий коледж „Монада“», де здобув фах фармацевта. Вищу освіту здобув у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького за освітньою програмою «Клінічна фармація».
Закінчив військову кафедру.
Працював фармацевтом, згодом обіймав посаду завідувача аптеки, а також працював медичним представником.
Зі слів рідних, Олег був дуже розумною, відповідальною та доброю людиною. Вирізнявся турботливістю, щирістю й уважним ставленням до близьких. Цінував свою сім’ю, яка була для нього найбільшою цінністю. У вільний час любив риболовлю, яка приносила йому задоволення та допомагала відпочити.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому і Південно-Слобожанському напрямках у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Олега Носа залишилися дружина та син.
🕯️Олег Заяць (05.08.1983 — 06.08.2026) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №72 міста Львова.
Проходив військову строкову службу у складі Державної прикордонної служби України.
Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олег був веселою, доброю, щирою, комунікабельною та працьовитою людиною. Легко знаходив спільну мову з людьми, завжди був відкритим до спілкування та вирізнявся доброзичливістю. У вільний час любив риболовлю, подорожі та захоплювався спортом, зокрема футболом.
З 2024 року проходив службу у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України, а згодом — 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України.
У Олега Заяця залишилися батьки, дружина, донька, брат, сестра та родина.