У Львові офіційно обліковується 5327 укриттів, на облаштування яких за останні роки витратили понад 120 мільйонів гривень. Водночас у соцмережах мешканці масово публікують фото сирих, захаращених та аварійних підвалів, які фактично не придатні для перебування під час повітряної тривоги.
Про це пишуть topnovyny.com
Львів’яни запитують: якщо на укриття витратили десятки мільйонів гривень, чому частина з них досі залишається закритою або перебуває у неналежному стані?
Додаткового резонансу ситуації надало й те, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця відкрив провадження щодо недопуску людей до укриття на вулиці Сахарова, 40. Таким чином проблема вже вийшла за межі міської дискусії та стала предметом реагування державної інституції.
Після публікації матеріалів про стан захисних споруд десятки мешканців почали ділитися власними історіями.
Марія Януш розповідає, що жителі будинку на вулиці Володимира Великого фактично залишилися без доступного укриття.
“У нас на В. Великого, 113 теж немає укриття, хоча гарне місце для сховища є у АТБ, яке прилягає до нашого будинку. Колись нас туди впускали, а тепер – ні. А чому?”
Схожу проблему описує і Микола Остроушко, який проживав на вулиці Петлюри.
“Раніше ми проживали на вул. Петлюри, 34. Поблизу не було і немає сховищ. Підвал облаштований під кладовки – це готове кладовище, а не сховище в час війни. І це повсюди.”
Наталя Котик переконана, що відповідальні посадовці самі повинні побачити умови, у яких люди змушені перечікувати повітряні тривоги.
“Зібрати всіх чиновників міськради разом і тримати в підвалі хрущовки під час прильотів і вибухів. Може тоді хоч щось почнуть робити.”
Водночас вона зазначає, що частина відповідальності лежить і на самих мешканцях, які повинні підтримувати порядок у своїх підвалах.
“У нашому підвалі чисто і є запас води, але немає вікон, запасного виходу, тому під час тривоги сидимо в коридорі за двома стінами.”
Особливе обурення викликала історія львів’янки Мар’яни, яка стверджує, що офіційно у її будинку досі обліковується укриття площею 150 квадратних метрів, хоча фактично його немає.
За її словами, на початку повномасштабної війни люди регулярно приходили до будинку в пошуках сховища, адже саме ця адреса була вказана в офіційних переліках укриттів.
“У нашому будинку офіційно рахується укриття на 150 квадратних метрів, а вже давно жеком зроблений гешефт та продано. Люди довший час прибігали під час тривоги в пошуках укриття, якого в апріорі не існує.”
Вона також навела дані з офіційного реєстру, де об’єкт на вулиці Клепарівській, 24 досі позначений як рекомендований для укриття зі місткістю понад 130 осіб.
Ще одну проблему порушила мешканка Левандівки Оля Малець.
За її словами, єдине повноцінне радянське бомбосховище, яке існувало на території колишнього молокозаводу, було знесене кілька років тому.
“На Левандівці не знаю жодного укриття. Було бомбосховище, побудоване ще за радянських часів. Його знесли, а на цьому місці побудували житлові будинки. Тобто не лише не побудували нового сховища, а ще й зруйнували старе.”
Ситуація навколо укриттів у Львові отримала новий розвиток після історії на вулиці Сахарова, де мешканців не допустили до бомбосховища під час повітряної тривоги.
Після розголосу Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини відкрив відповідне провадження щодо дій посадових осіб. Це свідчить про те, що проблема доступності укриттів уже стала предметом уваги державних органів.
За офіційними даними Львівської міської ради, у місті обліковується 5327 укриттів, а на їх облаштування за останні роки було спрямовано понад 120 мільйонів гривень.
Втім численні звернення мешканців свідчать, що в багатьох районах люди або взагалі не мають доступного укриття, або змушені перечікувати повітряні тривоги у сирих, захаращених та технічно непридатних підвалах.
До слова, хвилю обурення у соціальних мережах викликала й нещодавня інспекція укриттів за участі заступника міського голови Львова Андрія Москаленка. Посадовець, зокрема, проінспектував укриття на території Львівського автобусного заводу. Після цього у соцмережах з’явилася низка критичних коментарів на адресу міської влади.
Найчастіше львів’яни звертали увагу на те, що активні перевірки укриттів відбуваються лише зараз, хоча повномасштабна війна триває вже кілька років. Частина користувачів запитувала, чому системні інспекції та перевірки стану захисних споруд не проводилися раніше.
Зокрема, Василь Цоп іронічно прокоментував оперативність міських посадовців:
“Яка оперативність! На п’ятому році війни ви щось зарано взялись за ці укриття. Треба було ще трішки почекати”.
Схожу позицію висловив Орест Мазур, який поставив під сумнів роботу відповідної комісії протягом попередніх років:
“А чим займалася комісія від початку війни? Минуло чотири з половиною роки. Нарешті виїхали на екскурсію і почали голосувати. Совок повний! У міській раді близько 800 чиновників. Пропоную скоротити їх кількість до 400, а зекономлені кошти направити на ЗСУ. Пора нарешті усвідомити: вирішується доля України!”
Наталя Нянько також поцікавилася, чому питання укриттів опинилося в центрі уваги міської влади саме зараз:
“О, а шо то Ви раптом прокинулись? Чи то Ви так увагу львів’ян від москальського попа на відкритті Unbroken відволікаєте?”
На запізнілу, на її думку, реакцію міської влади звернула увагу й Світлана Тріофонова:
“В нашої не шановної міської ради швидкість реагування на проблеми просто «космічна» – з запізненням приблизно у 5 років!”
Ще різкіше ситуацію прокоментувала Світлана Ярема:
“То Львів, мер з крисами, які його оточують, мають де залізти сховатися…”