У центрі UNBROKEN допомогли відновитись командиру роти штурмовиків з Хмельниччини

Валерій Лобов, який втратив ногу у боях на Запорізькому напрямку, понад 30 років був учителем фізкультури і займався легкою атлетикою, після відновлення мріє знову бігати.

Про це повідомляє пресслужба Львівської міської ради.

56-річний штурмовик Валерій Лобов, який понад 30 років викладав дітям фізичну культуру та займався легкою атлетикою, мріє знову бігати – як робив це до поранення на фронті та втрати ноги. Спеціалісти центру UNBROKEN допомогли захисникові відновити фізичну форму та наблизитися до мрії, для здійснення якої наразі бракує лише бігового протеза, – повідомляють у пресслужбі.

Майор Валерій Лобов з міста Красилів, що на Хмельниччині, що таке війна, він пізнав ще юнаком, адже строкову службу проходив у Афганістані. Потім були десятиліття мирного життя, роботи у школі та занять бігом.

У 2016 році він, легкоатлет, вчитель фізкультури і “Захисту України”, а також тренер дитячо-юнацької спортивної школи, поповнив лави добровольців та став парамедиком. А у 2022-му визвався вже на бойову посаду і став командиром штурмової роти. За свої бойові заслуги має нагороди і від Президента України, і від колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

Кому як не мені треба було йти? Я – людина, яка весь час вела активний спосіб життя, мала хорошу фізичну форму та досвід служби. Коли я вже в свою роту бійців набирав, ми здійснювали марші по 12-16 кілометрів з навантаженим рюкзаком до 30 кг. То тоді я міг дати фору навіть молодим бійцям, яким було по 25-27 років, – розповідає Валерій Лобов.

Ногу командир штурмової роти втратив у боях в районі Роботиного наприкінці серпня 2023 року.  Після цього майже рік проходив лікування та реабілітацію в різних містах. Центр UNBROKEN став фінішною точкою у відновленні Валерія. До Львова 56-річний захисник поступив уже з протезом, однак пересуватися міг лише на милицях. Потрібно було зміцнити м’язи та вдосконалити ходу. За півтора місяця занять із фізичними терапевтами Валерій Лобов уже впевнено ходить на протезі і більше не потребує інших допоміжних засобів. Однак він хоче не просто ходити, а й бігати.

Я не вважаю, що травматична ампутація – це вирок. Я прийняв травму, поставив цілі і йду до них. Моя велика мрія – це наша перемога. І я робитиму все, аби це стало дійсністю, – каже майор ЗСУ.

Для втілення своєї великої мрії Валерій Лобов готовий продовжити військову службу: як на фронті, так і в тилу, де міг би готувати бійців. Наразі майор очікує на рішення військово-лікарської комісії.