Сьогодні в радіо ефірі офіційної станції Державної прикордонної служби України “Кордон” Катерина Білик вперше відверто розповіла про особисту історію, яку багато років не наважувалася озвучити публічно.
Сьогодні Катерину знають як переможницю міжнародних конкурсів краси, модель, інфлюенсерку та громадську діячку. Але, за її словами, за красивими фотографіями та перемогами стояли роки боротьби із собою, психологічним тиском та небезпечними розладами харчової поведінки. За словами Катерини, відголоски й досі тривають у її життя небезпечними розладами здоров’я та підозрами лікарів у діагнозах, бо бажання схуднути вплинуло на весь організм.
У відвертому інтерв’ю Катерина зізнається, що її мрія потрапити у світ конкурсів краси з’явилася ще у підлітковому віці. Саме тоді вона вперше зіткнулася з жорсткими стандартами зовнішності та постійною критикою.
«Мені говорили, що я недостатньо худа, що в мене не те обличчя, що я недостатньо красива. Я почала вірити, що зі мною щось не так. Мною маніпулювали, переконуючи, що лише так я зможу здійснити свою мрію», — розповідає вона.
За словами Катерини, у 16–18 років цей психологічний тиск призвів до розвитку анорексії та булімії. При зрості 176 сантиметрів її вага опустилася до критичних 47 кілограмів.
Вона зізнається, що тоді не усвідомлювала, наскільки небезпечним є її стан. Бажання відповідати чужим очікуванням поступово ставало важливішим за власне здоров’я.
Сьогодні Катерина вирішила розповісти про цей досвід не заради резонансу, а щоб її історія допомогла іншим дівчатам, які можуть проходити через подібні випробування.
«Я хочу, щоб мене почули не лише дівчата, а й їхні батьки. Дуже часто дитина мовчить, соромиться або приховує свої переживання. Будьте уважними до змін у поведінці, до різкої втрати ваги, до того, як дитина ставиться до себе та свого тіла. Іноді звичайна розмова може врятувати здоров’я, а інколи навіть життя.»
Катерина наголошує, що жодні стандарти краси, професійні амбіції чи великі мрії не можуть бути важливішими за фізичне та психологічне здоров’я людини.
«Якби сьогодні я могла повернутися до себе шістнадцятирічної, я б сказала лише одну фразу: жодна мрія не варта того, щоб втрачати себе. Жоден конкурс, жодна кар’єра і жодна чужа думка не повинні коштувати людині її здоров’я.»
Катерина також розповіла, що змогла подолати цей період, переосмислити власні цінності та вважає своїм обов’язком відкрито говорити про проблеми ментального здоров’я та розладів харчової поведінки.