Сучасне життя в Україні давно перестало походити на те, до якого звик світ. Європа, США, спекотні країни екватора – люди там часто з великою важкістю зможуть зрозуміти хоча б частину з того, що переживають українці щодня і щогодини.
В мільйонах історій людей в державі, яка протистоїть великому ворогу, можливо знайти десятки схожих днів, сотні подібних ситуацій, та абсолютно однакових – не вдасться. Одна з основ журналістики – це фіксування фактів та безперервний пошук актуальних та оперативних новин. Проте більш ліричні та літературні жанри в професії все частіше заміщуються короткими повідомленнями в дусі SMS в різноманітних месседжерах.
Ця історія не новина, а радше фіксація не унікальної, проте насиченої частини життя групи абсолютно різних людей об’єднаних ідеєю та бажанням творити добро. Адже у новорічний період варто згадати хороше?
Першим і об’єднуючим фактором став військовослужбовець, який своїми персональними зусиллями та зухвалою вдачею вже майже 10 років не залишає шансів ворогу втілити свої плани у життя. Один з мільйонів героїв, один з тих, хто на власному досвіді знає що таке піддавати ризику своє життя щосекунди і не зупинятись попри все. Кожен знає таких військових, унікальної історії немає, адже героїзм у наш час перестав бути книжковим, персональним чи ж то неймовірно унікальним. Сьогоднішні герої – люди які заслуговують шани навіть тому що їм вдалось не опустити рук і протистояти ворогу.
Згадуються книжкові кліше: «у сяючій броні», «на коні», «з мечем та ідеальною поставою» і десь може промайнути навіть магічність моменту, адже таких героїв, як то кажуть «і днем з вогнем не знайти». Проте ця історія про військового, який не має сяючої броні, не має меча, а має сучасну зброю руйнування планів ворога. Сьогодення показало, що навколо таких людей об’єднуються інші, адже без допомоги кожному важко, а для сучасних героїв мати підтримку – життєво важливий фактор. В пошуках своїх людей опиняється кожен, і соціальні мережі цьому можуть добряче допомогти, тому саме там і розпочалась дружба між людьми з різних міст і областей України.
«Веду ефір в Тіктоці, поки є час на відпочинок, шукаю друзів та з ким можна «без напрягу» поговорити», – проговорив з втомленою посмішкою військовий.
На одній з трансляцій і почала збиратись компанія людей з Одеси, Львова, Дніпропетровської області, Чернігова, Ізраїля та Великої Британії. Географія не має значення, адже це лише показник кілометрів відстані до тих, кого частіш за все хочеться бачити на власні очі, а не через екран телефону.
Військовий, який знаходиться на південному напрямку, «цивільні», у різних містах та країнах крок за кроком зближуються, дізнаються один про одного та зароджується відчуття об’єднання що переростає у дружні стосунки. Одеса стала найбільш близькою локацією і, як не дивно, з найбільшою кількістю тих, хто зміг втілити бажання зустрітись віч-на-віч.
Перша поїздка військового до друзів, дещо хвилюючий момент зустрічі та спільно проведений час став важливим кроком, який вирішував подальші дії. Тепла зустріч у прохолодні дні була маленьким ковтком свіжого повітря у військових буднях.
«Я не жалкую що приїхав, це було потрібно, адже щодня перебувати близько до лінії зіткнення важко і «зміна картинки» добре дає перепочити», – зауважував військовий.
Далі окрім відпочинку довжиною у короткі декілька днів переросли у «конструктивні допроси» чим саме можна допомогти військовому. Знайома історія? Таких історій мільйон, але кожна лише частково схожа. Буденність показала, що інколи військових потрібно твердо розпитувати про потреби у допомозі, адже не рідкість коли скромність захисників більша ніж здається і вони усіляко применшують свої життєво важливі потреби. Декілька днів розмов і друзі героя отримали потрібний перелік та почався збір усього необхідного.
Одеса славетна своїм «7-кілометром», звідки можна і «чорта з пекла дістати».
Збираючи перелік потреб нові друзі стикнулись з бар’єром мирного життя і військового.
«Мені потрібна РПС» – питання на мільйон для людини, яка ніколи не мала справ з військовими. Це якийсь танк чи дрон? Може це якась деталь від зброї? Чи це взагалі документ про перевід в іншу військову частину? Такі питання виникають не рідко, але переклад простий – ременно-поясна система, яка розвантажує вагу спорядження і полегшує виконання завдань та позитивно впливає на стан втоми військового. Підсумки різного штибу, та різні інші побутові речі також стали завданням для пошуків.
Хтось з друзів обходив військові крамниці, хтось збирав кошти на придбання, хтось придбав за свій кошт та комусь довелось потрапити на славетний «7-кілометр». Так і були зібрані всі речі для військового.
Важливо розуміти, що цей процес може об’єднати велику спільноту, адже у пошуку найкращого вибору було залучено багато знайомих та не знайомих людей. Допомога для військового – фактор сьогоднішнього реального об’єднання заради доброї мети. Волонтерство у сучасному форматі масштабувалось і перестало бути волею одиниць.
Я хочу зробити збір
Збираючи кошти для військового можна стикнутись з великою кількістю підозр, зневіри та негативу. Шахрайство в цьому питанні стало найбільш розповсюдженим і значно кидає тінь на добру волю і щире бажання допомогти.
«Мені казали що я шахрай, що ці кошти підуть на мене, а не для військового» – розповів один з друзів, який відкрив збір для закриття потреб.
Донати наразі один з найбільш швидких і дієвих способів закрити потреби військових, проте щороку кількість коштів, які вдається зібрати стрімко падає за рядом причин.
«Мені не вдалось зібрати багато, але маленьку частину з переліку все ж придбали, тому це вже плюс», – підсумував друг військового.
Я підключу своїх знайомих, будемо шукати все що треба
Також ключовим у зборах є і «сарафанне радіо» та знайомства. Саме так і вдалось знайти частину потреб. Волонтери, які вже давно займаються допомогою військовим радо відгукнулись на запит від подруги та змогли передати декілька речей.
Посилки зібрані, перелік зі святковим настроєм позначено ✅ та відправлено за адресою.
Історія не закінчена, а триває далі та буде тривати ще довго, проте межа підкреслена. Межею стало це об’єднання заради доброї мети і в цьому найбільша цінність кожного з учасників. Нам часто кажуть «кожна гривня важлива, немає маленьких донатів» – звучить якось доволі пафосно, правда? Але на практиці кожне слово правда, адже саме так і вдається реалізувати допомогу. Саме кожна маленька гривня, кожен крок та дія допомагає досягти кінцевої мети і отримати бажане. Така історія, яких мільйон – це не зайве нагадування про доброту, яку можна подарувати, відчути та цінувати як частинку життя. Учасники цієї історії не потребують слави чи оприлюднення їх особистостей, адже кожен розуміє свій особистий вклад, кожен знає усі думки і дії, які призвели до запалення іскри добра у важкі часи.
Пам’ятайте, зробити щось хороше завжди дорівнює зробити цей світ трішки краще.